Як та куди можна повідомити про корупцію?

Характерною ознакою викривача, яка гарантує право на захист у зв’язку з повідомленням про корупцію, є наявність у особи обґрунтованого переконання, що інформація про порушення вимог Закону іншою особою, яка повідомляється, є достовірною.

Викривач має бути обґрунтовано впевненим у достовірності розкритої інформації. Під достовірністю інформації можна розуміти здатність інформації об’єктивно відображати процеси та явища, що відбуваються в навколишньому світі. Як правило, достовірною вважається насамперед інформація, яка несе у собі безпомилкові та істинні дані. Водночас, для того, щоб особа підлягала захисту як викривач принципово важливим є саме обґрунтоване переконання такої особи в тому, що інформація про яку повідомляється, є достовірною.

За такої умови, навіть якщо інформація про вчинене корупційне правопорушення не підтвердилась, але особа була переконана в її достовірності, така особа підлягає захисту від наявного або можливого негативного впливу на неї у зв’язку з таким повідомлення.

Важливим є визначення критеріїв обґрунтованості переконання особи в достовірності інформації про корупційне правопорушення, яка повідомляється. Такими критеріями можуть бути: вжиття особою заходів з метою отримання доказів корупційного правопорушення, про яке повідомляється (наприклад, направлення запитів, збирання документів, звуко-, відеозаписів, які засвідчують факти та обставини тощо); пріоритет публічного інтересу особи, яка повідомляє про порушення, над особистою образою. Основною метою викриття відповідної інформації має бути саме запобігання, виявлення, перешкоджання та припинення корупційного правопорушення. В такому випадку викривач повинен діяти як незацікавлений спостерігач щодо ситуації, про яку повідомляється, і потребувати захисту саме у зв’язку з повідомленням про відповідне правопорушення.

Повідомлення про корупцію без доказів може бути розцінено як завдання шкоди честі, гідності та ділової репутації, а за завідомо неправдиве повідомлення про злочин встановлено кримінальну відповідальність. Тому викривач повинен подбати про те, щоб зафіксувати факт корупції документально. Це може бути диктофонний запис вимагання хабара (звичайний смартфон записує гірше, коли прихований), з деталями за що цей хабар, який його розмір (озвучте вголос, якщо його написали на папері, і підтвердіть це), порядок сплати тощо (не демонструйте ініціативи в розмові, але уточнюйте, якщо звучать натяки), або відеозапис передачі грошей на приховану камеру (якщо використовується посередник, попросіть його підтвердити свої повноваження та зв’язок, записуючи розмову з ним також).

Чим більше доказів буде мати викривач, тим вище ймовірність покарання корупціонера.

Якщо чиновник вимагає у вас хабар, треба просто повідомити про це в поліцію. Там повинні проінструктувати, як правильно зібрати докази (скоріше за все, вам нададуть відповідне обладнання та помітять ваші гроші для хабара, які вилучать як речовий доказ з поверненням після закінчення судових процедур). Впевніться, що ваш візіт документально зафіксований. Проте треба зауважити, що часто відео- і аудіозаписи, зафіксовані без санкціонування правоохоронцями, не беруться до уваги слідством і судом.

Існують два види викриття – зовнішнє і внутрішнє. Внутрішнє викриття – це повідомлення особою про корупцію своєму начальнику або іншій особі у межах організації, яка може належним чином відреагувати на ситуацію. При зовнішньому викритті інформація про корупцію передається за межі організації. Зовнішніми отримувачами інформації можуть бути спеціально уповноважені органи або особи, засоби масової інформації та громадські організації.

Відповідно до частини третьої статті 61 Закону посадові та службові особи юридичних осіб, інші особи, які виконують роботу та перебувають з юридичними особами у трудових відносинах, зобов’язані невідкладно інформувати посадову особу, відповідальну за запобігання корупції у діяльності юридичної особи, керівника юридичної особи або засновників (учасників) юридичної особи про випадки: підбурення до вчинення корупційного правопорушення, пов’язаного з діяльністю юридичної особи; вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень іншими працівниками юридичної особи або іншими особами. Також можна:

Повідомити НАБУ (Бюро вважає звернення фізичних та юридичних осіб одним з основних джерел інформації для відкриття кримінальних проваджень), переконавшись, що інформація про корупційне правопорушення містить дані, які можуть бути перевірені детективами НАБУ, та стосується осіб, підслідних НАБУ: зателефонувати на безкоштовну телефону лінію НАБУ 0-800-503-200, яка працює в будні дні з 9:00 до 18:00; надіслати заяву до Національного антикорупційного бюро України, в якій викласти факти корупційного правопорушення, за адресою: 03035, м.Київ, вул. Василя Сурикова, 3; прийти до громадської приймальні НАБУ, яка знаходиться в місті Києві по вул. В.Сурикова, 3; надіслати звернення, використавши електронну форму на офіційному веб-сайті НАБУ. Не обов’язково вказувати своє ім’я, прізвище та адресу, відповідно до статті 19 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України», анонімні заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення розглядаються Національним бюро за умови, якщо відповідна інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані та може бути перевірена. Разом з тим потрібно пам’ятати, що ваша контактна інформація допоможе детективам Національного антикорупційного бюро України у проведенні якісного розслідування, уточнення фактів та отримання більш детальної інформації про корупційне правопорушення. Якщо ви маєте інформацію про корупційне правопорушення, скоєне особою, яка не є вищою посадовою особою, Національне антикорупційне бюро України буде займатись досудовим розслідуванням такої справи за умови, якщо розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків). Крім того, детективи Національного антикорупційного бюро України з метою попередження, виявлення, припинення та розкриття злочинів, які віднесені цією статтею до його підслідності, за рішенням Директора Національного антикорупційного бюро України, погодженим із прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, можуть також розслідувати злочини, які віднесені до підслідності інших слідчих органів. Загалом, станом на кінець лютого 2017 р., до НАБУ надійшло понад 35 тис. звернень від громадян, близько 75% з яких задоволені.
Повідомити про корупційне правопорушення до НАЗК +38 (044) 200-06-91; факс: +38 (044) 200-06-97; https://nazk.gov.ua/report-corruption У 2016 році цими каналами було отримано й опрацьовано НАЗК 398 повідомлень про корупцію, з яких 184 анонімних. Немає даних щодо участі представників НАЗК у судових засіданнях у зв’язку із позовами осіб, які були звільнені внаслідок викриття. Закон “Про запобігання корупції” не містить спеціальних строків перевірки повідомлень, поданих викривачем із зазначенням авторства, тому НАЗК врегульовує це питання за аналогією зі строками перевірки анонімних повідомлень (не більше п’ятнадцяти днів від дня його отримання, якщо у вказаний термін перевірити інформацію, що міститься в повідомленні, неможливо, керівник відповідного органу або його заступник продовжують термін розгляду повідомлення до тридцяти днів від дня його отримання)

До НАЗК можна повідомити про порушення вимог Закону “Про запобігання корупції”. Перелік встановлених Законом вимог, заборон та обмежень, порушення яких є правопорушенням, пов’язаним з корупцією, встановлено у Додатку 1 до Методичних рекомендацій НАЗК щодо організації роботи із повідомленнями про корупцію, внесеними викривачами:

Вимоги щодо прийняття антикорупційної програми (стаття 19).
Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22).
Обмеження щодо одержання подарунків (статті 23, 24).
Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25).
Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26).
Обмеження спільної роботи близьких осіб (стаття 27).
Вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (статті 28-36).
Вимоги до поведінки осіб, додержання вимог закону та етичних норм поведінки (статті 37, 38).
Вимоги щодо пріоритету інтересів (стаття 39).
Вимоги щодо політичної нейтральності (стаття 40).
Вимоги щодо неупередженості (стаття 41).
Вимоги щодо компетентності і ефективності (стаття 42).
Вимоги щодо нерозголошення інформації (стаття 43).
Вимоги щодо утримання від виконання незаконних рішень чи доручень (стаття 44).
Вимоги щодо подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (стаття 45).
Вимоги щодо додаткових заходів здійснення фінансового контролю (стаття 52).
Заборона на одержання пільг, послуг і майна органами державної влади та органами місцевого самоврядування (стаття 54).
Вимоги щодо проведення спеціальної перевірки (стаття 56).
Вимоги щодо прозорості та доступу до інформації (стаття 60).
Вимоги щодо запобігання корупції у діяльності юридичної особи (стаття 61).
Вимоги щодо обов’язкового затвердження антикорупційної програми юридичної особи (стаття 62).

Національна поліція, тел. 102 (в т.ч. із повідомленням про злочин, що готується) із вказуванням ПІБ посадової особи, його/її посаду та установу, розмір хабара та за яку дію/бездіяльність він вимагається, коли, де і як повинна відбутись передача хабара. Отримайте копію повідомлення із відміткою про реєстрацію, особу, яка його прийняла, дату та час прийняття.

У додатку 2 до Методичних рекомендацій НАЗК щодо організації роботи із повідомленнями про корупцію, внесеними викривачами наведено перелік корупційних правопорушень та правопорушень, пов’язаних з корупцією, за які законом встановлено кримінальну та, відповідно, адміністративну відповідальність, визначено підслідність кримінальних правопорушень, а також які посадові особи мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення:

Перелік корупційних правопорушень, за вчинення яких передбачено кримінальну відповідальність

Відповідно до примітки до статті 45 Кримінального кодексу України корупційними злочинами, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, згідно з цим Кодексом вважаються злочини, передбачені:

статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем);
статтею 262 (викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем);
статтею 308 (викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем);
статтею 312 (викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем);
статтею 313 (викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням);
статтею 320 (порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів);
статтею 357 (викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження);
статтею 410 (викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем).
статтею 210 (нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням);
статтею 354 (підкуп працівника підприємства, установи чи організації);
статтею 364 (зловживання владою або службовим становищем);
статтею 364-1 (зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми);
статтею 365-2 (зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги);
статтею 368 (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою);
статтею 368-2 (незаконне збагачення);
статтею 368-3 (підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми);
статтею 368-4 (підкуп особи, яка надає публічні послуги);
статтею 369 (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі);
статтею 369-2 (зловживання впливом).

Згідно з статтею 216 Кримінального процесуального кодексу України встановлена така підслідність щодо досудового розслідування корупційних кримінальних правопорушень:

Національна поліція України – щодо злочинів, передбачених статтями 262, 308, 312, 313, 320, 357, 364-1, 365-2, 368-3, 368-4 Кримінального кодексу України.
Національне антикорупційне бюро України – щодо злочинів, передбачених статтями 191, 210, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 368, 368-2 , 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з таких умов:

1) злочин вчинено:

Президентом України, повноваження якого припинено, народним депутатом України, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, членом Ради Національного банку України, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України; державним службовцем, посада якого належить до категорії “А”; депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатом обласної ради, міської ради міст Києва та Севастополя, посадовою особою місцевого самоврядування, посаду якої віднесено до першої та другої категорій посад; суддею, суддею Конституційного Суду України, присяжним (під час виконання ним обов’язків у суді), Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої ради правосуддя, Головою, заступником Голови, членом, інспектором Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; прокурорами органів прокуратури, зазначеними у пунктах 1-4, 5-11 частини першої статті 15 Закону України “Про прокуратуру”; особою вищого начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, органів та підрозділів цивільного захисту, вищого складу Національної поліції, посадовою особою митної служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище, посадовою особою органів державної податкової служби, якій присвоєно спеціальне звання державного радника податкової та митної справи III рангу і вище; військовослужбовцем вищого офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України; керівником суб’єкта великого підприємництва, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків;

2) розмір предмета злочину або завданої ним шкоди в п’ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину (якщо злочин вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб’єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);

3) злочин, передбачений статтею 369, частиною першою статті 369-2 Кримінального кодексу України, вчинено щодо службової особи, визначеної у частині четвертій статті 18 Кримінального кодексу України або у пункті 1 частини п’ятої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

Перелік правопорушень, пов’язаних з корупцією за вчинення яких передбачено адміністративну відповідальність

Відповідно до глави 13-А “Адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією” Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність передбачена за:

порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 172-4);
порушення встановлених законом обмежень щодо одержання подарунків (стаття 172-5);
порушення вимог фінансового контролю (стаття 172-6);
порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (стаття 172-7);
незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових повноважень (стаття 172-8);
невжиття заходів щодо протидії корупції (стаття 172-9).

Згідно зі статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 – 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення, передбачені статтями 172-4 – 172-9 , мають право складати уповноважені на те посадові особи Національної поліції України та Національного агентства з питань запобігання корупції.

Перелік правопорушень, пов’язаних з корупцією, за вчинення яких може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності (не є виключним)

Обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (стаття 22 Закону).
Обмеження щодо одержання подарунка (стаття 23 Закону).
Обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (стаття 25 Закону).
Обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування (стаття 26 Закону).
Обмеження спільної роботи близьких осіб (стаття 27 Закону).
Запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (стаття 28 Закону).

Схема стандартної процедури розгляду повідомлень про порушення вимог Закону (додаток 4 до Методичних рекомендацій НАЗК щодо організації роботи із повідомленнями про корупцію, внесеними викривачами).